Хмаронька, яка не вміла плакати

📖 Читаємо разом

Десь за сьомими схилами, де небо торкається землі, жила маленька Хмаронька.

Усі хмари вміли плакати — і тоді йшов дощ, і квіти раділи. А Хмаронька не вміла. Вона намагалась, дуже намагалась — але жодної краплинки.

«Я ніколи не навчусь», — зітхала вона і ховалась за великою хмарою.

Одного дня вона побачила внизу маленьку квітку, яка тягнулась до неба і шепотіла: «Пити… пити…»

Хмаронька злякалась. Але потім зробила найсміливіше, що могла — попросила велику хмару поруч: «Навчи мене, будь ласка».

Велика хмара посміхнулась. «Ти вже зробила найважче, — сказала вона. — Попросила».

І вони разом навчили Хмароньку плакати. Перша крапля впала на квітку. Потім друга. Потім — злива радості.

Квітка підняла голівку і всміхнулась. А Хмаронька зрозуміла: просити про допомогу — це не слабкість. Це початок.